Загублені в часі показують свої відчуття

Загублені в часі показують свої відчуттяcover
Рефлексії митця про транзит - презентація проєкту Богдана Свиридова

2020 рік завершився презентацією мистецького проєкту Богдана Свиридова “Загублені в часі”. Проєкт складався з виставки (живопис, фото, відео) і дискусії “Транзитний діалог для демократичних змін. Мистецтво у часи турбулентності”. Виставка та дискусія відбулися у співпраці Конгресу Активістів Культури, Інституту Гранд Наративу, Всеукраїнського молодіжного Центру та проєкту “Транзитний діалог”.

“Загублені в часі” – це спроба зафіксувати у візуальних образах невизначений стан, у якому знаходиться світ сьогодні. Невпевненість у тому, куди ми рухаємося і що буде завтра. Ми живемо у часи постійних прискорених змін, немає нічого стабільного і чіткого, на що можна розраховувати надовго. Світові приклади свідчать, що швидкі зміни роблять відчуття майбутнього дуже непевним. І хоча сьогодні нам доступно, як ніколи, багато інформації – це, здається, лише погіршує ситуацію.
Світ постійно знаходиться в очікуванні чогось. Ми очікуємо, що скоро штучний інтелект позбавить купу людей роботи. Очікуємо на нову глобальну економічну кризу. Відчуваємо, що скоро глобальне потепління зробить життя на цій планеті неможливим. Очікуємо, що наступний збройний конфлікт переросте у третю світову війну.
Особливо гостро це відчувається, коли перебуває в епіцентрі чогось непередбачуваного. Коли живеш у країні, де зміна влади, то не лише свіжі обличчя, а ще й повна зміна курсу країни.

Богдан Свиридов: “Я народився у СРСР – країні, якої нині вже не існує. А зростав у самостійній державі Україні. На момент розпаду СРСР я був ще малим хлопчиком і для дитини ця зміна однієї країни на іншу була геть не відчутна. На відміну від батьків, для яких це в одну мить змінило все їх звичне життя. І тільки з роками я зрозумів наскільки їм було складно. І досі їм складно. Вони щодня намагаються знайти спосіб як жити в нових умовах.
В Україні все навколо нагадує про минуле якого вже немає. Закинуті будівлі, що втратили своє призначення. Символи минулої епохи. Розгублені люди, що втратили свою віру. Загублені у часі. Немає чіткого бачення, що буде далі.
Яким буде наше завтра? Ніхто не знає. Майбутнє відкривається нам поступово. Крок за кроком ми рухаємось наче в тумані. І бачимо чіткі відповіді лише коли наблизились до них впритул”.


Персональний проєкт “Загублені в часі” готувався протягом півроку та очікував бути презентованим ще у березні у Києві та у травні у Берліні, але пандемія внесла свої корективи, і як не дивно, він став ще актуальнішим у глобальному локдауні. Під час виставки ми планували обговорити мистецькі реакції на кризові явища у рамках міжнародного проєкту “Транзитний діалог”, зачіпаючи тему падіння Берлінської стіни та Залізної завіси та транзитного покоління країн зі спільним минулим.


Богдан Свиридов – автор проєкту
Мультидисциплінарний український художник, котрий працює з традиційними (живопис, графіка, інсталяція) та з сучасними (цифровий живопис, інтерактивні інсталяції, генеративне мистецтво, саунд-дизайн) медіумами.
Люся Ничай – кураторка проєкту
Менеджерка та кураторка програм Мистецької резиденції ім. Назарія Войтовича (NVAIR), Координарторка проєктів ГО Конгрес Активістів Культури, вільна кураторка Lite-Haus Gallery, Berlin.

Ще публікації